Бережани

Бережани (місто, районний центр)

Перша письмова згадка про Бережани як село, що належало Анні з Литвинова, і яке за привілеєм Владислава Опольчика було передано у володіння Васькові Тептуковичу, датується 1375 роком.

У 1445 р. Бережани вже були приватним містом у Львівській землі.

Як вважають мовознавці, назва міста пішла від людей, які селилися на берегах Золотої Липи, тобто “бережан”. За звучанням вона також близька до українського слова “бережина”, що означає пологі береги річок із сіножаттями. Незаперечним є одне, що у назві міста є корінь “берег”. У 1515 р. Рафаель Сєнявський купив бережанський став за 180 гривень і З флорини. 19 березня 1530 р. польський король віддав Бережани “шляхетному і мужньому Миколаю з Сєняви” (синові Рафаеля), одночасно надавши статус міста і магдебурзьке право. Донативний акт звучав так:

“… З нашого відома і волі, і за згодою Рад наших, дозволяємо із села Бережани, розташованого на Львівській землі, утворити і вивершити місто. Мешканців Бережан, усіх, як теперішніх, так і майбутніх, з права польського або руського, на право німецьке переносимо. В межах міста справи кримінальні має судити війт і рішати їх, згідно з німецьким правом. На користь міста признаємо ярмарки в днях Вознесіння і Се. Петра та крім цього, звичайні торги кожної п’ятниці в тижні…”

Засновник Бережан Миколай Сєнявський під булавою відомого полководця і засновника Тернополя Яна Тарновського брав участь у 20-ти переможних битвах. Цей найбільший магнат у Південно-Східній Польщі, який володів 13 містами та 150 селами, помер на 80-му році життя під час Люблінського Сейму 1569 р.

Забудова міста почалася 26 березня 1530 р. У1534 році Сєнявський між двома рукавами річки Золота Липа заклав замок-фортецю у вигляді п’ятикутника, обнесений 16-метровими валами з бастіонами, спорудження якого тривало 20 років. На брамі замку був напис: “Вельможний Миколай Сєнявський, воєвода Руський, Великий гетьман коронний, водночас галицький, коломийський і т.д. староста збудував той замок за власні кошти і поклав на хвалу Всевишньому Богові на оборону вірних християн у 1554 р.”

Як вказував мандрівник Ульріх Вердум, будівничому форту вдалося вирішити проблему його неприступності взимку: рів ніколи не замерзав, бо річка Золота Липа постійно тримала воду в русі.”

Спочатку Бережани займали невелику територію: ринковий майдан з кількома дотичними вулицями та передмістя Підзамче. Згодом виникло ще два передмістя: Містечко і Адамівка.

Бережани вже у XV ст. мали привілей на магдебурію, проте документи, очевидно, були знищені в ході татарських нападів.

У 1667 p., згідно з новим королівським привілеєм, у місті

відбувалися щорічно 4 великих та 16 малих ярмарків. Економічне і культурне життя Бережан пожвавили вірменські поселенці, які з’явилися тут, мабуть, у XV ст.

Протягом XVI-XVII ст. Бережани кілька разів зазнавали ворожих нападів. У 1567 р. місто на 10 років було звільнене від королівського податку з причин військових нападів і пожеж. Двічі зазнали Бережани руйнувань під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. У 1648 р. козаки, завдяки підтримці бережанських міщан, здобули замок. У 1649 р. замок вистояв, але місто було спалене.

У 1655 р. до Бережан підійшло шведське військо під проводом генерала Дугласа. Оскільки похід відбувався у грудні, коли ріку скувала крига, а гідротехнічні споруди були пошкоджені замок втратив свою неприступність. Його захисники під керівництвом малолітнього Ієроніма Сєнявського і його опікуна Станіслава Потоцького змушені були відкрити браму ворогові. А через 20 років місто було сплюндроване загонами турецького паші Ібрагіма Шишмана. Бережанська фортеця відігравала значну роль в обороні кордонів Польщі. У політичному житті старої Польщі рід Сєнявських, який дав 16 сенаторів, відігравав чималу роль, що віддзеркалилось у хроніці міста. У травні 1707 р. коронний гетьман Адам-Миколай Сєнявський влаштував у Бережанах прийом на честь московського царя Петра І та українського гетьмана Івана Мазепи. А у 1711р. польський король Август II та цар Петро І хрестили Софію — останню з роду Сєнявських. Російського царя привели до Бережан події Північної війни.

У XVIII ст. донька Адама Сєнявського Софія взяла шлюб із литовським магнатом, гетьманом Станіславом Денгофом герба “Корчак”. У свою чергу, їхня донька Ізабела 1778 р. стала дружиною князя Станіслава Любомірського. Таким чином, частина колишніх маєтностей Сєнявських, в тому числі й місто Бережани, перейшло до володінь князів Любомірських, що й проявилося у новому гербі міста. У верхній його половині містився родовий герб князів Любомірських “Дружина”: “На червоному тлі срібна крива лінія, що простягається з верхнього правого кута до нижнього лівого”. У нижній блакитній частині зображений

традиційний для міської геральдики Речі Посполитої золотий олень, що біжить, — символ мисливства, відомий під назвою “олень Святого Губерта”.

За часів австрійського панування, у 1781 р. Бережани стали центром повіту. Австрійський уряд підтвердив старий герб міста, давши наступний опис: “Щит розділений: у верхній його частині на червоному тлі срібна хвиляста смуга, у нижній — на блакитному тлі золотий олень із червоними рогами, що біжить праворуч”.

За часів польського панування герб Бережан австрійського зразка вписали в овальний декоративний картуш. У такому вигляді він проіснував до вересня 1939 р. За часів СРСР, у 1976 p., Бережани отримали свою міську емблему, яка мала усі вади характерні для радянської геральдики. Надто стилізована основа старого герба (золотий, з оберненою назад головою, олень, річка Золота Липа) була переобтяжена такими елементами, як зірка з серпом та молотом, колос пшениці, цукровий буряк та бланки (зуби)) замку.

20 червня 1995 року на сесії Бережанської міської Ради затвердили новий герб, автором якого є Б.Тихий. Герб має форму іспанського щита у співвідношенні 5:6, де на синьому полі зображений золотий олень, повернутий no-геральдичному вправо, з піднесеною підігнутою передньою ногою. Синій колір щита означає стихію повітря, а також творення і пізнання. Золото (жовтий колір) — стихія сонця, сила над силами, багатство та мудрість.

Олень — це символ природних багатств краю, волелюбності і свободи, адже олень нікого не боявся, міг постояти за себе, і тому не мав природних ворогів на наших теренах.

Великий герб Бережан містить зображення герба увінчаного срібною міською короною, яка означає, що Бережани не є чиєюсь власністю, а незалежне, вільне місто з давніми традиціями. Щит оточений картушем бронзового (коричневого) кольору.

Бережани поглядом Наполеона Орди:

Brzezany