Бучач

(місто, районний центр)

Джерела за 1379 р. вказують, що у Бучачі був дерев’яний замок — “гніздо роду Бучацьких герба “Абданк”, заслужених оборонців кресів, ширителів західної культури і католицизму”. Зокрема, у литовській хроніці Нарбута сказано, що коли Гастольд дідичив у Кам’янець-

Подільському, то одружився з донькою Міхала Авданця Бучацького, який у цьому ж році врятував кам’янецькі католицькі святині, перевізши їх до Бучача. Той же Міхал, дідич Бучача, отримав від короля Владислава Ягелончика у 1392 р. село Киданів у Теребовлянському повіті. Рід Бучацьких свій початок веде від кам’янецького старости Габріеля у 1260 році, син якого Миколай стає подільським воєводою. У документах згадується також Єжи та Ян, які “пролили власну кров і дали свідчення любові до вітчизни”. Після них проявили себе троє братів Міхал, Теодорик та Ян-Міхал, який, щоб відрізнятися від батька, отримав прізвисько Мужило.

Саме Міхал Абданк (Габданк) — дідич Бучача 28 липня 1379 р. заснував у місті римо-католицьку парафію.

За послуги в поширенні польського володіння на Поділлі Бучацькі дістали в цьому краї величезні маєтки і управляли ними у середині XV ст.

Міхал Бучацький у 1414 р. був галицьким старостою, у 1434 р. — чесником, у 1437 р. — галицьким каштеляном і перемишльським старостою. Як посаг дружини Ельжбети Княгинецької отримав посілості Підгайці і Чесибіси (Чешибіси). Вони мали п’ять синів: Яна, Миколая, Пйотра, Якуба і Міхала та доньку Катажину. Загинув князь Міхал, очевидно, в 1450 у молдавському поході.

У 1442 р. польський король Владислав Ягелончик віддав червоногородському старості і кам’янецькому каштеляну Фрідрихові (Теодорику) Бучацькому під заставу Кам’янецьке староство. Після його смерті староство перейшло до його сина Бартоша, потім — до онуків Міхала та Яна.

Останньою з Бучацьких герба “Абданк” була Катажина, донька померлого у 1501 р. галицького каштеляна і руського воєводи Якуба Бучацького, з якою бучацькі маєтки разом із замком перейшли до Творовських герба “Пилява”. З того часу Творовські почали себе називати князями Бучацькими герба “Пилява”. Першим з їх роду був Ян Власницький герб _{Творовський} ₃ Сєрадзі, який прибув на Поділля і поступив на службу до Костянтина Острозького.

1600 р. Ян Збожний з роду Бучацьких-Творовських вибудував замок на північ від Бучача, на лівому березі Стрипи. Як писав польський письменник — кальвініст Станіслав Сарніцький (близько 1532-1597 pp.), того часу почали добувати у річці золотий пісок,

знаходити навіть невеликі золоті самородки, але через часті війни цю перспективну справу занедбали.

1515 р. король Сигізмунд І Старий надав Бучачу магдебурзьке право. Оскільки містом тоді володіли магнати Бучацькі, його геральдичною відзнакою став їх шляхетський герб “Пилява” із зображенням срібного семикутного хреста на блакитному тлі. За часів панування Миколая Потоцького цей герб був вибитий на фронтоні міської ратуші.

Проте міські права Бучач, як вважають дослідники, мав ще у XV ст. Тоді міське самоуправління, очевидно, користувалося власницькою емблемою князів Бучацьких “Абданк”: “на червоному полі двічі переламаний, усічений пояс”. Така ж фігура повторюється і в нашоломнику. За тлумаченням польських геральдистів, ця фігура є скороченням чотирьох латинських літер “V“, що розшифровуються як “Veritas, Victoria, Virtus, Vita” (“Істина, Перемога, Мужність, Життя”). Є ще декілька легенд про витоки цього герба.

Після смерті Яна Творовського його дружина Катажина 1558 року дістала від короля новий привілей на щотижневі торги у четвер та два річних ярмарки: в день Святого Прокопа і в день Святого Анджея.

Остання з лінії Бучацьких, також Катажина, — донька подільського підкоморія Миколая Бучацького герба “Пилява”, вийшла заміж спершу за Гольського, а вдруге — за кам’янецького каштеляна Анджея Потоцького, й відтоді Потоцькі стали власниками Бучача. Син Анджея й Катажини — Стефан Потоцький, який був руським і брацлавським воєводою, одружився з Марією-Магдалиною, сестрою молдовського воєводи Ієремії Могили. Дружині Стефана Потоцького Марії-Магдалині Могилянці приписують перебудову, зміцнення й щ піднесення Бучацького замку до рівня щ] сильних кресових фортець.

Під час Визвольної війни українського народу 1648—1654 pp. Бучацький замок сильно постраждав, проте наприкінці XVII ст. був відбудований Яном Потоцьким. За часів австрійського панування Бучач спочатку отримав домінію у Заліщицькому окрузі, а потім став повітовим містом у Станіславівському окрузі. Імператорський уряд підтвердив його герб, який, за описом Г. Штреля, мав такий вигляд: “на блакитному тлі срібний трираменний патріарший Хрест без правої частини нижнього рамена. Щит герба було увінчано золотою п’ятилистковою короною”.

24 жовтня 2002 р. сесія Бучацької міської Ради затвердила герб міста, спроектований І.В.Ткачуком. Характерною рисою нової міської емблеми є намагання штучно українізувати старі символи за рахунок ігнорування засад геральдики, рекомендації УГТ, та й врешті-решт історичної правди.

Сучасний Бучач: