Золотий Потік

(нині село у Бучацькому районі)

Цей населений пункт, розташований неподалік впадіння річки Стрипа в Дністер, відомий з XIV ст. під назвою Загайполе.

Втім у гродських і земських актах за 1433 р. він вже згадується як село Потік (Potok) у Галицькому повіті, володарем якого був королівський орендатор Миколай Парава з Любину.

У 1472 р. власником Потока виступає Станіслав з Ходча.

У першій половині XVI ст. польський король Сигізмунд подарував надвірному маршалку королевича Сигізмунда Августа Якубу Потоцькому в нагороду за заслуги волості Загайполе і Соколів. У 1570 р. власник домігся для села статусу містечка і перейменував його на Золотий Потік. Про походження назви “Золотий Потік” існує народна легенда. Під час довгої ворожої облоги фортеці захисникам не вистачало води. У цей скрутний момент у підземеллі замку було виявлено джерело, вода якого ніби сама пробилася до оборонців з потоку, що протікав за межами твердині. Від того часу місто почало називатися Золотий Потік.

Король Стефан Баторий привілеєм від 1578 р. дозволив, щоб брати Ян, Якуб, Анджей, Миколай і Стефан Потоцькі — дідичі Потоку у Галицькому повіті запровадили ярмарки на Святого Петра і Павла і на Воздвиження Чесного Хреста, та торги по понеділках.

У 1601 р. Золотому Потоку надано магдебурзьке право, за яким населенню дозволялося обирати органи місцевого самоврядування, займатися ремеслом, торгівлею, що сприяло його економічному зростанню. Отримало містечко й герб “Пилява”, який був родовим знаком графів Потоцьких.

Одночасно король запровадив у місті додаткові ярмарки на Святого Прокопа і Святого Марціна та в першу неділю вступу у ггіст, а також торги по суботах. Жителів звільнили на чотири роки від громадських податків (греблевого, мостового і торгового в руських землях). Золотий Потік отримав і найважливіший для нього привілей, аби шлях до найважливіших міст Руського воєводства, Волині і Поділля проходив через місто.

Класик російської геральдики О.Лакієр про витоки герба Потоцьких подав наступне. За подвиги проти прусаків у боях біля міста Пилява цей символ був наданий лицарю Зарославу польським королем Владиславом Кучерявим.

На початку XVII ст. для захисту своїх володінь від нападів татарських орд Потоцькі збудували замок. А в 1664 р. Стефан Потоцькии спільно з дружиною Марією — донькою господаря Молдови Єремп Могили заклав костьол з домініканським кляштором.

Про місто та замок залишив свої враження мандрівник Ульргх Вердум, який проїздив через нього 9 січня 1672 p.: “Потік цемале місто, розташоване над Дністром з подільського боку.Воно має папський костьол, збудований з каменю. Замок, розташований у південному кінці, також оточений кам’яним муром і захищений чотирьма вежами. Крім того, греки або русини мають церкву на передмісті, а євреї божницю в місті. Весь рід Потоцьких дуже знаменитий в Польщі, виводить свій початок з цього місця, яке нині належить брацлавському воєводі Потоцькому.”

Великий і розгалужений рід Потоцьких дав Польщі більш як 30 сенаторів, 4 великих коронних гетьманів, видатних політиків і дипломатів. Першим, хто став сенатором, був Якуб (1554-1613 pp.) — онук засновника роду, який свою долю пов’язав з канцлером і великим коронним гетьманом Яном Замойським. А найбільшу військову славу серед Потоцьких здобув Станіслав на прізвисько Ревера (1579-1667 pp.), який дав початок так званій гетьманській лінії роду, і який першим почав вживати герб “Срібна Пилява”. Першим, хто отримав графський титул, був представник бучацької гілки Потоцьких — Домінік (у 1777 p.), потім Вінцент — підкоморій великий коронний (у 1784 p.), а усі інші Потоцькі тільки у XIX ст. З 1672 по 1675 о. містечко перебувало в руках турецьких завойовників, які аж до 1699 р. майже щорічно здійснювали Руйнівні напади на цей край. У результаті Золотий Потік зовсім занепав, і в історичних документах першої половини Ш ст. про нього немає згадок.

Від Потоцьких Золотий Потік перейшов у власність до Скварчінських, а згодом — до Володимира і Марії Гнєвошів. рикінці XVIII ст. австрійський уряд визначив Золотий Потік волосним містечком і центром ключа спочатку Станіславівського округу, а потім у Бучацькому повіті. У 1818 р цісар Франц І видав місту привілей на ярмарки.

Австрійські власті підтвердили його герб, що вживався на волосних печатках, реконструкцію якого зробив Ф.Ковалишин: “На блакитному тлі срібний трираменний патріарший хрест без правої частини нижнього рамена”.

Сучасний Золотий Потік: