Тернопіль

Тернопіль — місто, обласний центр

Руський воєвода, краківський каштелян, великий коронний гетьман Ян Тарновський (1488-1561 pp.) заклав над річкою Серет замок і поселення. В 1540 р. він отримав від короля Сигізмунда І Старого привілей на заснування міста у Теребовлянському повіті Руського воєводства, якому надав своє ім’я “Tarnopole” (“Тarnopolie”) — Тернопіль. Будова міста розпочалася буквально з пустиря (“сирого кореня”), про який в привілеї сказано “in loco deserło et oculto agro” Сопільче (Топільче), котре було схованкою розбійників. Привілей звільняв мешканців міста на 15 років від королівських податків і повинностей, а галицького войського Якуба Бодзановського було призначено на посаду дідичевого війта.

У серпні 1548 р. нове місто в знак особливих заслуг його власника дістало від короля Сигізмунда II Августа магдебурзьке право та герб, у якому повторювалася родова шляхетська відзнака Тарновських “Леліва”: золоті “неповний місяць догори рогами, а над ним посередині шестикутна зірка на синьому полі .

“Леліва” (або як її ще називали “Лелівчик”) мала кілька різновидів: над зіркою прямувала срібна стріла, золотий півмісяць накладався на два блакитних крила, зірка була 6-ти і 8-ми променевою. Щит також увінчували павиний хвіст або страусове пір’я.

До 1548 р. все місто оточили вала­ми, ровами й частоколами. Надані привілеї й добрі фортифікації сприяли швидкому заселенню міста, розвиткові в ньому реме­сел і торгівлі. Вже 1560 р. затвердили ста­тут цеху шевців, незабаром виникли й інші цехи. До 1648 р. у місті працювали ремісники 16 професій, зокрема слюсарі, золотарі, муляри, теслі, бондарі, ткачі, пи­во- й медовари та ін. Наприкінці XVI ст. у

місті виникло православне братство – перша культурно-освітня й релігійна організація українців. Протягом XVI-XVII століть місто постійно зазнавало татарських нападів, однак, завдяки укріпленням і мужності за­хисників вдавалося відігнати ворогів. Лише 1618 р. татари спалили й пограбували Тер­нопіль. У першій половині XVII ст., коли власниками Тернополя були Замойські, місто стало важливим центром транзитної торгівлі, тут часто бували купці з Волощи­ни, Молдавії, Угорщини, Греції, Туреччини. В роки Хмельниччини в околицях Тернопо­ля, через який пройшли головні сили ук­раїнського війська в поході на Львів 1648 p., діяло кілька тисяч місцевих повстанців. Козаки оволоділи містом в 1655 р. Особли­во тяжкого удару місто зазнало 1672 p., ко­ли його раптовим ударом здобули турки, спалили замок, костел, всі дерев’яні будівлі, розібрали кам’яні мури, пограбува­ли продовольство, спустили стави. Занепад Тернополя, попри наданий королем привілей 1724 р. на прохання Потоцьких (вони успадкували місто від Собеських) на ще одину річну ярмарку, тривав до се­редини XVIII ст. 1740 р. коронний геть­ман Ю. Потоцький своїм привілеєм надав тернопільським євреям ряд пільг, зрівняв їх у правах з християнами, дозволив займа­тися ремеслами, торгівлею, шинкувати ал­коголем, мати крамниці на ринку. Відтоді Тернопіль став значним єврейським осе­редком торгівлі, ремесел і культури. 1772 р. місто потрапило під владу Австрії. В центрі Тернопілля проклали дерев’яні, а потім кам’яні тротуари, замість старої ратуші 1809 р. збудували магістрат та інші адміністративні будівлі. Протягом 1810-1815 pp. Тернопіль за Шенбруннським трактатом належав Росії, згодом знову відійшов до Австрії. До 1817 р. його насе­лення становило близько 10 тис. осіб. 1843 р. останній власник Тернополя Туркул відступився від своїх прав, отримавши 175 тис. флоринів. 1845 р. цісар Фердинанд надав Тернополю статус королівського міста. Промисловому розвитку міста спри­яло прокладення 1870 р. залізниці Львів-Підволочиськ й 1895 р. шосе до Теребовлі,

Збаража й Підволочиська. У Тернополі виник ряд підприємств харчової й переробної про­мисловості, 1900 р. тут збудували елект­ростанцію. Насе­лення на цей час сягнуло 32 тис. осіб, воно стало одним із найбільших міст Гали­чини. 1 листопада 1918 р. владу в Тернополі здобу­ли українці. З листопада 1918 р. до 2 січня 1919 р. Тернопіль – столиця ЗУНР. У червні 1919 р. місто було захоплене польськими військами. У міжвоєнній Польщі Тер­нопіль відомий як столиця воєводства, з 1939 p., після радянської агресії проти Польщі, – у складі СРСР. З грудня 1939 р. -обласний центр. Символіка міста походить з часу надання йому магдебурзького права й відображена в численних печатках XVIII -початку XX століть. Найдавніша з них відтиснута на документі 1795 р. і має ле­генду “SIGILLUM CIVITATIS TARNOPO-LIENSIS 1550″ (печатка міста Тернополя 1660 р.) й зображення “Леліви” – герба зас­новників міста Тарновських. За оформлен­ням це типова печатка XVIII ст., отож наявна в легенді дата, хоча й неточна, означає надання магдебургії. Цей герб підтвердив 1845 р. цісар Фердинанд, водночас надавши Тернополю титул ко­ролівського міста. В польський період герб функціонував без змін.

Сучасний Тернопіль:

Замок