Кам’янець Подільський

Кам’янець- Подільський – місто у Хмельницькій області, розташоване за 100 км на південь від Хмельницького, 80 км на північний схід від Чернівців та 160 км на південний схід від Тернополя.

В Інтернеті знаходимо інформацію про місто та фортецю:

“За археологічними джерелами, виникнення Кам’янця датується кінцем 12 — початком 13 століття. Місто було у складі Київської Русі, в XIII–XIV роках — Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами. З другої половини XIV століття під Литвою; з 1430 — Польщею, з 1463 року – центр Подільського воєводства, перетворено у фортецю.

У середньовіччя Кам’янець був ремеслово-торговельним центром, за розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. В  1672 році захоплений Туреччиною, в 1699 році повернений до Польщі. В 1793 році, після третього поділу Польщі, разом з усію правобережною Україною відійшов до Російської імперії (1795-97 роках центр Подільського намісництва, у 1797 - 1917 роках – Подільської губернії). В 1918-1921 роках – головний центр формування військ української Народної Республіки. За радянської влади- крупне промислове місто. У 1937-1941 роках центр Кам’янець-Подільської області.

Ансамбль оборонних споруд міста складається із замку та міських укріплень. Перші кам’яні будівлі замку було споруджено у XII-XIII ст.

У XIV-XV та XVI ст. його неодноразово розширювали та перебудовували; остаточно його вигляд склався в середині XVI ст.

За кам’янецькими оборонними спорудами можна простежити еволюцію військового будівництва в Україні на прикладі кращих його зразків. Однією з найдосконаліших середньовічних оборонних систем Східної Європи можна вважати оборонно-гідротехнічні споруди Польської та Руської брам, що були розміщені по обидва боки скелястого перешийка.

Могутність кам’янецьких укріплень вражала не лише численних мандрівників, але й ворогів. За свою багатовікову історію місто-фортеця було взяте лише тричі: у 1393 р. литовським князем Вітовтом, у 1430 р. – поляками, через незгоду серед гарнізону фортеці та в 1672 р. – турками (завдяки у більш як 60-кратній військовій перевазі).”

Відвідавши місто один раз, дивно але помічаєш, що по тому так чи інакше але шляхи подорожей по справах чи туристичні приводять тебе в місто як мінімум раз на рік 

Бажаючих зупинитися у місті слід застергіти, що про готель потрібно подбати заздалегідь, оскільки незважаючи на відчутні ціни, місць у сезон обмаль. знаю, що замовляють навіть і за декілька місяців.

Стосовно харчування слід зауважити, що близько до замку розташований розрекламований заклад “Під Брамою”, але окрім гарних краєвидів ви там не знайдете нічого такого щоб порадувало ваш шлунок.

Кажу з власного досвіду, доводилося бувати у ресторані три рази (на зустрічах). Ціни помірними не назвеш, але і це не головне. Офіціантів краще приводити за руку, інакше можна не дочекатися (так, зрештою одного разу і сталося). Часто те що в  меню не відповідає дійсності, тому офіціанти нав’язують своє бачення вашого обіду/вечері. Готують незрозуміло довго, дотримуючись, певно, усіх канонів радянського “общепита”. Нарешті, отримавши довгоочікувані страви, бачиш напіврозігріту відбивну (вона вочевидь була приготовлена ще зранку,а тепер була невдала спроба її розігріти), спалену картоплю – ну це, звичайно, яканайкраще сприяє апетиту. Можливо власників ресторану обслуговують краще, але ж він існує, в першу чергу, не для них, а для туристів. А туристам-іноземцям, маючи одне меню англійською мовою, можна стояти і кричати українською мовою, намагаючись рекомендувати щось. а англомовне меню в цей момент лежить десь, припадає пилюкою. на наше запитання “а у вас є англійською мовою меню?” чуємо здивовану відповідь “звичайно, є”, і далі до англійців (а це були саме англійці) кричать українською. кумедно. отакі суб’єктивні враження від ресторану. Така була “крапля дьогтю”  у враженнях від Кам’янця.

а ось фото:

Жовтень 2006 р.

Листопад 2006 р.

Листопад 2006 р.

Листопад 2006 р.

Червень 2007 р.

Червень 2007 р.

Інформація:

цитата з текстом про місто та замок: wikipedia.org.ua, 20minut.ua

герб міста:                                          wikipedia.org.ua

фото:                                                  travelko

Квітень 2009 р. довелося в черговий раз відвідати місто у справах.

Будній день не переобтяжував центральну частину міста галасливими туристами, тому продавці сувенірів охоче заохочували (ось так захотілося сказати) до купівлі різних речей, потрібних і не дуже

Поблизу ратуші зайшли ми на короткотривалі оглядини комплексу Тарас Бульба.  Перше враження так і залишилося приємним. Привітні працівники показали нам типовий номер, де можна зупинитися. Ну що ж- зручно, гарно, і як для туристиного місця, та ще й в історичному центрі – де все поряд, в цілому по кишені пересічному туристу, котрий полюбляє комфорт а не палатку від відкритим небом

Кухні дійсно не було часу щоб оцінити, але це ми спробуємо зробити наступного разу, якщо запросять і не виженуть

За словами адміністратора, номер бажано замовляти не менш ніж за тиждень до планованого візиту.  зі святами- напевно ще раніше. 2місний або одномісний звичайний номер коштує 280 грн, станом на квітень.