Скала-Подільська — селище міського типу у Борщівському районі, за 12 км на Схід від Борщева.
Місто Скала над Збручем у руських літописах згадується за 1210 р. Первісна назва міста, яке виконувало роль оборонного форпосту, відобразила його природне становище.
На стрімкій скелі, що захищала поселення з південного сходу, у 60—70-х pp. XIV ст. було збудовано замок. 1393 p., під час походу князя Вітовта на Поділля, він здобув кілька
міст, в тому числі і Скалу. 1395 р.кам’янецький і скальський замки були надані королем Владиславом Ягайлом Спиткові з Мельштина. Проте після смерті Вітовта Скалу в числі інших подільських міст захопили брати князі Бучацькі. Завдяки зручному розташуванню місто, яке 1434 р. остаточно перейшло до Польщі (Корони), стало центром повіту Кам’янецького староства. 1443 р. король Владислав III надав Скалі магдебурзьке право.
Попри природну захищеність і добре укріплений замок, описаний М.Грушевським станом на 1494 p., татари через декілька років його зруйнували дощенту, а населення забрали у полон.
Невдалий похід короля Яна Ольбрахта у 1497 р. поставив Скалу перед тяжкими випробуваннями. Місто було знищене, а мешканці розорені. Щоб підняти його економічний рівень польський король 7 серпня 1498 р. змушений був звільнити мешканців міста на 15 років від усіх податків, а 1510 р. — ще на 8 років.
Холмський хорунжий Миколай Жулкєвський отримав у 1503 р. від короля Александра за військову службу у Литві місто Скалу разом з селами, що їй належали. У 1506 р. король підтвердив цей привілей.
У 1503 р. каштелян і львівський староста Станіслав з Ходча також отримав королівський привілей на викуп війтівства у Скалі з рук тогочасних війтів.
У 1510 р. кам’янецький млинар Марцін Мєльнік отримав привілей на будівництво млина на річці Збруч неподалік Скали. У тому ж році король Сигізмунд І звільнив мешканців від різних чиншів та десятини.
Після смерті Миколая Жулкєвського (1511 р.) замок у Скалі з селами, що йому належали, у 1515 р. викупив від Жулкєвських кам’янецький староста Станіслав Лянцкоронський.
1515 р. Скала востаннє згадується в документах як місто. Останнім ударом для неї був напад молдаван під час якого згоріли усі документи і привілеї, надані польськими королями. Тому 27 лютого 1518 р. Скала повторно отримує від короля привілей на магдебурію (релокація) та право на щотижневі торги у вівторок і річний ярмарок на свято Вознесіння Господнього. У тому ж році в місті відбулась зміна війта. Король дозволив Антону Гернігу відкупити війтівство від Антона Генерстермана.
Не менш критичним для міщан Скали виявився і 1521 р. Місто дуже постраждало від вогню, тому король звільнив його від чопового.
1539 р. волохи знову спалили Скалу, значних руйнувань зазнала фортеця. Розорені жителі зазнали страшних злиднів. Володар міста не зміг навіть зібрати встановлений міський чинш.
Люстрація 1615 р. писала: “Місто in anno praesenti при татарському нападі спустошене, села спалені і піддані з жінками та дітьми татарами забрані до полону, вільні люди живуть тут під пресом жовнірів. Козаками, які шили у Волощину, також багато знищено.”
У 1620 р. турки черговий раз напали на Скалу, спалили більшість будинків, пошкодили замок.
Війни за Яна-Казиміра довели місто фактично до загибелі. Семигородський князь Д’єрдь II Ракоці поставив тут сильну залогу для перехоплення комунікацій польських військ. У серпні 1648 р. козацько-селянські загони підійшли під високі мури замку і за допомогою місцевого населення оволоділи ним, вигнавши звідси польський гарнізон.
Люстрація 1665 р. передала образ безнадійного суму. У місті проживало лише 15 мешканців, а на горі чорнів старий замок, втративши свою оборонну вартість. Очевидець свідчив: “Викликані нами міщани жодного права не назвали, ніби їх і не мали, і зараз не мають”.
Люстрація 1765 р. не менш сумна: “У Скалі немає жодного поселення купців-іноземців, окрім євреїв, котрі займаються орендою і дрібним крамарством. На скелястій терасі гори старий замок, мурами давніми опоясаний, в якому є новий палац, мурований і реставрований при старості Адамові Тарлу, але через кілька років після закінчення ремонту згорів від блискавки і зараз опустілий, а особливо знищено бічні прибудови.”
1770 р. чума паралізувала місто. Австрійська влада в кінці XVIII ст. намагалася запобігти новому занепаду Скали, бо 1785 р. з ініціативи власника Флоріана Тарла цісарським розпорядженням її було переведено до категорії заштатних містечок Заліщицького округу.
Після смерті графині Косоковської з Потоцьких Скала-Подільська стала належати у XIX і на початку XX ст. графам Голуховським.
Герб міста давнього періоду не зберігся. Однак у Варшаві в одній із сфрагістичних колекцій дослідником І.Сварником було виявлено два відтиски печатки Скали 1531 і 1535 pp. На них зображений щит, у який вписана міська брама з трьома вежами, завершеними бланками (зубцями). Цей герб знаходить підтвердження у реєстрі Ф. Ковалишина: “на синьому щиті білий мур з брамою, над ним три вежі, завершені бланками”.
Печатка Скали 1531 р. (реконструкція художника В. Стецька)
Сучасна Скала- Подільська:
травень 2008 р.
травень 2008 р.
травень 2008 р.
карти тут
http://fotoklumba.lviv.ua/2009/05/pu1-skala-podislka/ –
(тут інформація з іншого сайту, де добрі люди займаються подібною справою, а ще і гарно фотографують)
примітка в дужках – травелко.
Ну, фотографуємо, як Бог дав, а інформація у вас цінна, за що вам велика подяка 😉